От і все. З однієї сторони, ми вже вільні, більше не треба буде вставати у дев'ятій ранку, а з іншої - блін, що ж ми будемо робити далі, адже наш улюблений проект вже закінчений.
Ну, нарешті, в класі панує тиша. Навіть дивно.
Прийшли ми з Юлею у десятій годині і зразу почали передивлятися наші презентації та вікі-сторінки, звичайно знайшли там декілька помилок, і дуже постаралися всі їх виправити.
Потім спробували презентувати нашу роботу біля проектора, тут у нас виникла найбільша конфліктна ситуація, яка майже не закінчилась фатальністю (ну, сваркою та зірванням проекту). просто перед публікою я досить погано виступаю, але, нахаба, вирішила додати пару своїх слів у Юлін виступ.
Я зрозуміла, що ми з неї двоє неправі, пішла зробила їй кави, ми з нею усе обговорили, пішли до спільного виконання проблеми і сварка зірвалася.
У 12 годині прийшла директор нашої школи і почалось. Вчора під час жеребкування ми витягнули номер 4 з 5. Попереду було багато часу, а Юля, як головний оратор починала нервуватись, дивлячись на смутні виступи попередників. Коли ми вийшли, я вже думала, що все зірветься. Але Юляська виступила просто неймовірно. Я завжди знала, що вона розумничка. Молодець просто!
Директор навіть не найшла, що покритикувати, а лише дала нам кілька порад щодо реалізації.
Більше всього не сподобалась ідея Тараса і Павла, але мені їх було навіть не шкода (я не жорстока, просто вони нас вже дістали, і тим що вкрали нашу ідею, вона і так була провальна, ну, і гуканням "Катюша!" увесь голос).
Останнє, що я хочу сказати - це дякую.
Дякую нашому улюбленому фасілітатору.
Дякую улюбленому вчителю інформатики.
Дякую нашим однокласникам.
Дякую учням з паралельного класу.
Дякую Юлі.
Ну, нарешті, в класі панує тиша. Навіть дивно.
Прийшли ми з Юлею у десятій годині і зразу почали передивлятися наші презентації та вікі-сторінки, звичайно знайшли там декілька помилок, і дуже постаралися всі їх виправити.
Потім спробували презентувати нашу роботу біля проектора, тут у нас виникла найбільша конфліктна ситуація, яка майже не закінчилась фатальністю (ну, сваркою та зірванням проекту). просто перед публікою я досить погано виступаю, але, нахаба, вирішила додати пару своїх слів у Юлін виступ.
Я зрозуміла, що ми з неї двоє неправі, пішла зробила їй кави, ми з нею усе обговорили, пішли до спільного виконання проблеми і сварка зірвалася.
У 12 годині прийшла директор нашої школи і почалось. Вчора під час жеребкування ми витягнули номер 4 з 5. Попереду було багато часу, а Юля, як головний оратор починала нервуватись, дивлячись на смутні виступи попередників. Коли ми вийшли, я вже думала, що все зірветься. Але Юляська виступила просто неймовірно. Я завжди знала, що вона розумничка. Молодець просто!
Директор навіть не найшла, що покритикувати, а лише дала нам кілька порад щодо реалізації.
Більше всього не сподобалась ідея Тараса і Павла, але мені їх було навіть не шкода (я не жорстока, просто вони нас вже дістали, і тим що вкрали нашу ідею, вона і так була провальна, ну, і гуканням "Катюша!" увесь голос).
Останнє, що я хочу сказати - це дякую.
Дякую нашому улюбленому фасілітатору.
Дякую улюбленому вчителю інформатики.
Дякую нашим однокласникам.
Дякую учням з паралельного класу.
Дякую Юлі.